Океан суму…

Я бачу над собою далечінь і чисте небо
І міріади ясних зір мені кричать: "Не треба!!!"
Це лиш початок, а може, вже й кінець?!
Коли уже не чуєш унісонний стук наших сердець?..
Напевно, не початок це!
Я закриваю зорями лице
І сліз нестримна течія бурхливо по щоках тече...
Сиджу в тяжкій задумі, ніщо мене вже не спасе -
Я потопаю в океані суму... 
І.П.Сянькова "Телефонні вірші"

Комментарии закрыты.