Однозначне все стає багатоликим…



Сприймати більше звичного назвати даром чи ж прокляттям варто?!... Щось є від того й іншого...

Півметра вище рівня асфальтового моря можеш бути ти... Хоча частіш пірнути тягне десятки метрів вниз... Сліпим лежати з мінусом вобнімку, коли поверхнею плюси крокують зрячі... 

Тому, що кольорів палітра дала збій і ще в роддомі... яскраві тьмяними здаються... а межі, що їх окреслюють так "чітко", для мене вийшли з берегів, відкривши погляду буття картину справжню... Гримаси й маски, роками вправно зіткані людьми, їх без звороту розмило сирістю брехні, що парою здійнялась, зігріта намірами отими, що лиш "найкращі" ... А однозначне все стає багатоликим, з падінням градуса в крові, отруєній колись надії поцілунком... 

Слова ж пусті, в обгортках лесті, поривом вітру за обрій сприйняття несе, де їх належно байдужість зможе оцінити... Тоді й оголюється давно не юна і вульгарна правда... Яку б волів не бачити, мабуть... Без поспіху в ілюзії полоні шпалерами все явне б закривать... Але...

--------------
09.11.2014

Комментарии закрыты.