Якщо кохати, то лише раз, а без кохання нема стосунків... Якби правильно... А якшо кохання було, але стосунки не вдались... Пробувати закохатись ше раз?! Як вульгарно... втрачається цінність... Понеділкове кохання, у вівторок інше, а в середу вихідний... Аж перекривлює від такого... Краще раз невдало закохатись, ніж закохуватись в кожну другу...

Але навіть якщо це лише дурні принципи і таки вирішу шукати свою половинку... Питання, що їй - тій, що на все життя, запропонувати... Брудні простині і обдерті стіни...?! Тому, що відчуваю себе брудним... Соромно перед самим собою... Куди б не йшли, чим би не займались - всюди ярлики тих, хто був до неї... Для друзів чергова, для батьків - не перша... Я вже й сам не вірю, що може бути хтось "останнім"...

Як в лотереї - чим більше спроб, тим більше дрібних виграшів і тим менший головний приз... Всі слова вже колись були сказані, всі етапи пройдені... Що для моєї половинки залишилось... Віддавався іншим і себе не зберіг... Як пояснити, що того життя, що готовий їй присвятити, таку велику частину займають попередні... що вони стільки забрали... і стільки в мені залишили...

Соромно показатись ось таким... побитим, брудним, розбещеним... Банальний вибір - ховатись... може не побачить і прийме когось іншого за свого єдиного...

А насправді в тому проблема - придумали собі ось тих "єдиних", зробили рамочки з ідеалів і всіх туди приміряєм... Стільки хороших людей втрачаємо, шукаючи ось це міфічне створіння... Або дуримо себе, називаючи чергову людину в нашому житті ось тою "єдиною", або живемо у вічному розчаруванні, що життя таке несправедливе... 

--------------
03.01.2015