Останній лист Скрябіна — Добряк [ Реквієм ]


Смерть Андрія розбудила Україну. Не бачив ще стільки, постів-перепостів із словами жалю та співчуття. Це притому, що половина з тих людей його всерйоз не сприймала і творчості не слухала.

Усі констатують факт чому такий жаль викликала його смерть: він був щирий, безпосередній, такий, що інколи з першого погляду ти всерйоз не сприймав його слів. Через те, що він просто один на мільйони був самим собою і любив людей – багато, хто сміявся з його простоти і романтичної наївності.  Багато хто, не сприймав його розмов, його жартів, навіть коли він говорив серйозно. Це зараз з кожного інтервю висмоктують по краплинках його надприродню мудрість, проникливість, якусь таку загадковість і дійсно святу простоту. Чому така реакція ? Бо коли хворе суспільство усвідомлює завдяки такій людині, і таким обставинам, що воно хворе, безлике та мерзене … То все, що йому залишається то плакати, ридати і фігачитись головою об стіну, що не розпізнали у Кузьмі великого провідника, що не прислухались до нього раніше, що не були та і не пробували бути як він ?

Не були ніколи до кінця щирими, а про безпосередність я вже мовчу. Ви часто зустрінете в Україну безпосередню людину ? Таких ще заживо зїдають на роботі, в університеті у суспільстві загалом . В чому феномен Кузьми ? В тому що він вижив і став тим ким він став – СОБОЮ. Ось в чому його заслуга і ось чому 90% блювотної сірої маси варто сидіти біля його могили, плакати і думати як змінитись …

Він не став відомим на увесь світ співаком (хоч достатньо відомим), він не отримав Еммі, він став – СОБОЮ і помер таким. Ніхто, ніякі обставини, ніякі гнилі порадники, система, держава, погані президенти, ніщо не змогло забрати у нього прагнення незважаючи на ніщо воювати за свою свободу. Ти плачеш, чи не плачеш, репостиш його фото і пісні. А такої думки не зявилось: бути як він і таким чином дійсно увіковічнити його. Бути як він: безпосереднім? щирим, відкритим і не боятись нічого. Може заради цього він помер щоб хоч після  смерті достукатись у ваші  пусті голови та закамянілі серця …

Як мало цього залишилось на світі. Щирості, простоти, справжньої любові … Взагалі всього справжнього цього так мало,цього так не вистачає. Послухайте будь яку його пісню, одна тема між рядками: «Самотність». Самотність душі, ніхто не розумів справжній зміст його текстів, ніхто не дослухався до нього за життя, він кричав, він благав, він молив через свої пісні – Пробудіться почуйте, будьте людьми …

Кричав, співав, просив, молив, залишилось померти … Якщо серця тих хто його оплакує не зміняться легше йому від ваших репостів не буде … Повірте …
п.с. Про себе ж співав ... Можливо поруч з вами непоміченими ходять такі добряки. Відкривайте очі, витягуйте з вух вату, розбивайте своє каміння - давайте не допустимо знову ще одного невизнаного за життя Добряка. Невже лише смерть відкриває очі ?

Комментарии закрыты.